Взяла Яся олівець, 

олівець-малювець. 

Сіла Яся біля столу, 

розгорнула папірець.

Треба тут намалювати 

отаку здорову хату! 

Вікна. Дах. Димар¹ на нім. 

З димара — великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка. 

Ось дитинка. Ручки. Ніжки. 

Ротик. Носик. Голова. 

І волосся — як трава.

Ось на небі сонце сяє. 

Довгі промені ясні... 

А в сторонці, під віконцем, 

квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка, 

а на ніжках черевички. 

Ще їй кошика зроби — 

піде ляля по гриби.

Ліс такий густий, кошлатий², 

і дерев у нім багато — 

все ялинки та дубки. 

Як щітки, стирчать гілки. 

А під кожним під дубочком 

два грибочки, три грибочки, 

ось чотири, ось і п'ять... 

Вже нема де малювать!

Ось і блискавка! І грім!

І полився з хмари дощик 

на грибочки, на дубочки, 

на ялинку, на хатинку, 

на малесеньку дитинку, 

на волоссячко, на кошик 

ллється дощик, дощик, дощик, 

ллється швидко, швидко, швидко!

І нічого вже не видко!

— Що ж ти, Ясю, наробила? 

Зачорнила весь папір! 

І протерла, і продерла, 

і пробила аж до дір!..

Яся каже: — Ай-ай-ай!

Яся каже: — Це не я! 

Це такий вже олівець, 

олівець-малювець!

1. Димар — труба для відведення диму з печі житлового приміщення.

2. Кошлатий — багато дерев, що розростаються в різні боки.