Осiннiй лiс приваблює не лише красою, а й своїми дарунками. Чого тут тiльки не знайдеш восени!

   Справжня комора природи.

   Пiд нiжними променями сонечка блищить чорна бузина, розчервонiлися соковитi плоди барбарису, калини, шипшини...

   Синьо-сизi ягiдки глоду на початку осенi дуже терпкi. Як тiльки вдарить перший мороз, стануть вони солодкими i смачними.

   У вереснi достигають горiхи на лiщинi, збирають їх бiлочки й борсуки, бурундуки й ведмедi. Охоче ласують ними дорослi й дiти. 

   Дарунки лiс розкидав i пiд ногами. Нахились, у глибинi заростей натрапиш на сiмейку груздiв, таких м’ясистих, запашних. У теплi вологi осiннi днi зустрiнуться ще й бiлий гриб, рижики i маслята. Ось сiмейка лисичок зовсiм не криється вiд людей. Бери —

скiльки хочеш! Стоять на товстеньких нiжках пiдберезники й красноголовцi. Поряд з кущиком бузини дуже багато рiзнобарвних сироїжок: блiдо-фiолетових, жовтуватих й червонястих. Зверху всi рiзнi, а знизу — однаково бiлi.

    Трохи пiзнiше на березових пеньках i поблизу вiд них зустрiнуться гриби опеньки. Ростуть вони цiлими родинами. Кожен у цяточках, нiби засмаг на осiнньому сонечку. Повними кошиками своїх багатств зустрiчає нас лiс. Тож i ми повиннi завжди пам’ятати, що можна брати в лiсi гриби, ягоди, горiхи, квiти, не руйнуючи

при цьому грибниць, не ламаючи гiлок, не знищуючи корiння, щоб цi рослини змогли вiдновитися знову, щоб дерева i кущi давали влiтку прохолоду, а взимку затримали снiг i захистили землю вiд морозiв.