Лука має зелене пальтечко, а на ньому повно золотих ґудзи­ків. Але все-таки то кульбабки, що виблискують і сліпуче сяють, як маленькі сонечка. Я нарву пучечок і несу його мамі. Тої миті мама сяє, мов сонечко.

    Але як це сталося, що одного дня кульбабки на луці пере­творилися на срібні лампочки? І вітер їх своїм подихом гасить. Я й собі таке спробував. Дмухаю на них. І коли згасла остання, то знаю, що вже пізня година.

    Мерщій тоді поспішаю додому, де на мене чекає матуся. Моє сонечко.