Неначе густим молоком облиті фруктові дерева. Ось виструнчилися у весняному святковому вбранні вишні, сливи, черешні, груші. І очей від них не одведеш! Тягне до них. Підійдеш, милуєшся і не намилуєшся. Очі раді­ють, душа радіє.

     Радість і для невтомних трудівниць — бджіл. Снують вони по квітах, перелазять моторно з однієї квітки на другу, щоб швидше набрати меду. А набравши, зриваються з квітів, — і ніби зо­лоті шнурочки простяглися в повітрі. Мчать бджілки до своїх вуликів. Швидко треба скласти солодкий прозорий мед у стільники і повернутись за новою маленькою пор­цією меду.

     Здається, тихо гудуть розквітлі дерева, коли бджоли, джмелі, якісь мушки кружляють над деревами. Навіть метелики пурхають між квітами.

     А на землі синьоокі проліски, перші фіалки соромливо піднімають голівки і сила-силенна вже справжніх весня­них квітів.

     Недаром же цей місяць зветься — квітень.