У нашому класі багато дітей. Я ледве запам'ятала їхні імена.

     Пояснила Ольга Тарасівна правила звертання. Ми дов­го тренувалися:

— Олеже, ти будеш зі мною гратися?

— Так, Катрусю!

— Оксанко, дай мені, будь ласка, простого олівця.

— Бери, Сергійку.

    І вдома я намагалася культурно розмовляти:

— Тату, допоможи мені, будь ласка, розв'язати задачу. Але тато, мабуть, таких культурних правил не вивчав, тому й відповів:

— Та ні, Настя, працюй сама, не лінуйся! Кожен мусить займатися своєю справою.