Один жовтий шарфик хотів стати змією. Зміям до­бре виступати в цирку: факір грає на сопілці, змія вилазить з кошика і погойдується туди-сюди, показує язика, і публіка тремтить від страху й захвату, і ще — змії бувають дуже гарні. У змій луска. Отак шарфик мріяв-мріяв, поки не прийшла в пе­редпокій добра чарівниця. Подивилася на шарфик — а він лежав над вішалкою на поличці — та й каже:

— Що ж. Ти так прагнеш бути змією, що я здій­сню твоє бажання!

    І шарфик перетворився на змію. Добра чарівниця поклала його в кошик і віднесла в цирк.

    Факір дуже зрадів, що в нього з'явилася така гар­на нова змія. У той же вечір у цирк набилося повно глядачів, факір заграв на сопілці — і колишній шар­фик встав на хвоста і показав тонкого язика... Публіка завмерла зі страху й захвату, тому що з жов­того шарфика вийшла дуже велика, дуже красива і дуже отруйна жовта змія.

    Так тривало вечір за вечором — люди ходили в цирк подивитися на факіра й на змію. Колишній шар­фик став знаменитим, йому кидали на арену квіти, його фотографію надрукували в барвистому журналі.

     Настала пізня осінь, на вулиці сильно похолодало і часто йшов дощ. Увечері після вистави шарфик думав: а як там його дівчинка? Адже у неї гола шия, вона може застудитися...

     І шарфик мріяв: от би обгорнутися навколо дівчаткової шиї і зігріти її. Але змія не може зігріти, та й хто ж дозво­лить змії обвиватися навколо шиї маленького дівчатка...

    Так він думав-думав, поки в цирк не прийшла чарівниця. Вона запитала:

— Хіба ти не хочеш більше бути змією?

    Шарфик відповів:

— Хочу... Але мені шкода дівчинки. Вона може застудити­ся: у неї гола шия!

    Чарівниця нічого не сказала. Вона перетворила змію назад на шарфик, поклала в кошик і віднесла в передпокій.

    Мама зазирнула на поличку над вішалкою і закричала:

— Ти диви! Шарфик, виявляється, тут! Як це ми його загу­били, якщо він весь час тут лежав?!

     І віднесла шарфик дівчинці.

      Бо дівчинка й справді застудилася й лежала в ліжку. У неї дуже боліло горло.

     Дівчинка обмотала шарфик навколо шиї — і шарфик її зігрів. І вона скоро одужала і за всю зиму більше ні разу не хворіла.