Добра порада

    Мій друг гномик сказав мені, що вранці треба до всіх вітатися.

— Як це? — засміялася я. — Оце буду йти по вулиці — і безперервно торохкотіти всім «доброго ранку»?

— Не торохкотіти, а своїми очима посилати всім привітання. І сонечкові, і пташкам, і котикам. Просто очима привітайся — і вони це відчують.

— Постараюся, — відказала я і послала гноми­кові очима привітання.

— І тебе радо вітаю, — відповів той, усміх­нувшись у бороду.

    А ви спробуйте вранці з усіма вітатися — тільки очима та посмішкою. І люди, і звірята, і навіть квіти в саду відчують ваше привітання. І побажають вам теж доброго ранку. Тоді ранок буде добрим для всіх на світі!

***

    Після ранкового привітання у школі вчителька просить розповісти цікаву історію або цікавий сон. Тому я тепер дуже уважна: хочу не пропустити свою історію.

    Ось сьогодні я вибігла з дому і помітила, що сусідський песик сидить біля хвіртки. Він завжди біжить мені назустріч і весело вітається, махаючи хвостом. А тут він тільки подивився на мене сумними очима і заскавучав. Я вернулася і подзвонила у двері сусідці. Вона вийшла, оглянула песика й побачила, що у нього поранена лапка.

— Дякую тобі, Оксаночко, що ти така уважна! — сказала сусідка і забрала песика додому.

    Моя історія всім сподобалася.

Чого на світі не буває?

    Таку загадку загадав нам дідусь. Ми з братиком весь вечір придумували, чого у світі не буває, аж потомились.

    А вночі мені приснив¬ся мій гномик. Він стояв біля своєї печерки і чекав на мене. Коли я підійшла, він посміхнувся у бороду і сказав:

— Я відкрию тобі велику таємницю: на світі буває все, про що ти тільки подумаєш! Бо якби чогось не було, то воно не прилітало б у наші думки. Чи не так?

     Вранці я прокинулася і подумала: якщо на світі буває все, про що ми думаємо, то треба думати про гарні речі. Від добрих і світлих думок у світі стане світліше і добріше!