Недавно бабуся прислала найулюбленіше моє малинове варення. У листі написала: «Посилаю моєму любому онукові малинове варення. Він, я знаю, часто простуджується, а воно дуже добре простуду лікує».

    Хотів я це варення відразу ж покуштувати, та мама не дає.

— От коли захворієш, тоді будеш його їсти!

    «Ну, коли так, думаю, то треба швиденько захворіти».

     Увечері відчинив я в своїй кімнаті вікно і так всю ніч проспав. Вранці поміряв температуру, а вона — нормальна.

      Що робити? — Другого дня рано-вранці вибіг я в самих трусах на балкон і давай фіззарядку робити.

     Знову зміряв температуру — знову нормальна.

     Щоранку фіззарядку роблю, холодною водою обливаюся, а простуди все нема та й нема.

     От біда! Минулого місяця двічі простуджувався, та варення не було, тепер варення є — простуди немає!

      Мама, й та здивувалася: «Ти дивись, який молодець став!» І з радості мене варенням почастувала. Так що я його, мабуть, так з'їм, без простуди.