У маленької Зої є бабуся Орися. Вона добра та чуйна, а ще розумна та щедра. Старенька дуже лю­бить онуку, дає мудрі поради й завжди приносить їй подаруночки.

     Одного разу бабця чомусь засумувала. Дівчин­ці захотілося розвеселити її, тож вона вирішила намалювати листівку для бабуні. Узяла простий олівець, червоний та зелений — і ось на папері розквітла прекрасна троянда. Бабуся зраділа по­дарункові від онуки, де й подівся сум!

— Ти більше не журишся? — спитала Зоя, при­горнувшись до бабці.

— Ні! — відповіла старенька. — Навпаки, я ра­дію, що ти ростеш справжньою людиною!