Випав перший сніг. І все довкола стало білим. Дівчинці Катерині захотілося по сніжку погуляти. Ось вона на ґанок вийшла, хоче сходами спуститися, аж бачить: на ґанку, у сні­гу, якісь ямки. Хтось ходив по снігу. І на сходах сліди, і на ґанку сліди, і в саду сліди.

«От цікаво ж! — подумала дівчинка Катерина. — Що за тваринка тут ходила? Це треба дізнатися».

     Узяла Катерина котлетку, поклала її на ґанок і втекла.

     День минув, ніч минула. Ранок настав. Прокинулася Катерина — і гайда на ґанок: перевіряти, чи з'їла тваринка її котлетку. Дивиться — котлетка ціла!

    А слідів ще більше стало. Отже, тваринка знову прихо­дила. Тоді прибрала Катерина котлетку й залишила замість неї кістку з супу.

   Вранці знову біжить Катерина на ґанок. Дивиться — кістку тваринка й не чіпала. Тоді поклала дівчинка замість кістки червону морквину.

    Вранці дивиться — моркви немає! Тваринка приходила й усю моркву з'їла!

    Тоді тато Катерини зробив пастку¹. Перекинув на ґан­ку ящик догори дном, підпер його лучинкою², а до лучинки прив'язав мотузкою моркву. Якщо морквину смикнути — лу­чинка відскочить, ящик упаде й накриє тваринку.

    Наступного дня і тато, і мама, і навіть бабуся — усі пішли дивитися, чи не потрапив звір у пастку. А Катерина попереду всіх. Є в пастці звір! Спіймав когось ящик, упав з підставки!

Зазирнула Катерина в щілинку, бачить — сидить там звір. Білий, пухнастий-пухнастий, вуха довгі, забився в куток, мор­кву дожовує. Це кролик! Віднесли його додому, на кухню. А потім змайстрували велику клітку. І він почав там жити. А Катерина годувала його морквою, сіном, вівсом і сухарями.

1. Пастка — це спеціальний пристрій для лову звірів.

2 Лучинка (лучина) — довга тонка тріска.