Одна маленька дівчинка любила запитувати:

— Що краще — яблуко чи груша? Троянда чи гладіолус? Вода чи лимонад? М'ячик чи лялька?

    Мама терпляче відповідала, а про себе дивувалась. І справді, хіба можна сказати, що краще — м'ячик чи лялька, троянда чи гладіолус.

    Ось дівчинка питає:

— Мамо, що краще — казка чи пісня?

— А ти подумай, що краще — сонце чи небо. Якщо відповіси на це, тоді і я скажу тобі, що краще: казка чи пісня, — відповіла мама.

    Довго думала дівчинка й не змог­ла нічого придумати. Вона дивилась на небо, на яскраве сонечко. Вони були прекрасні й неподільні¹.

    Відтоді дівчинка більше не питала: «Що краще?» Вона запиту­вала по-іншому: «Чим хороша казка? Чим хороша пісня?»

    І мама з задоволенням їй відповідала.

1. Неподільний — який не ділиться, не розпадається на частини, який становить собою нерозривно зв'язане єдине ціле.