Колись жили такі великі люди, що, бувало, по лісі хо­дили, як по траві. А то вже як наші часи наставали, один велетень десь і надибав плугатаря з волами, плугом і по­гоничем. Забрав усіх на долоню й приносить їх до тата.

— Подивись, — каже, — тату, яких я надибав мишенят!

А тато глянув:

— Не мишенята то, сину, а такі люди, що після нас будуть!

    Отак не стало в світі велетів...

    А ще кажуть, що після нас будуть такі люди, що в одній печі їх дванадцять поміститься.