Ще до початку світу, коли не було ні неба, ні зем­лі, а лише синє море, посеред того моря стояло велике дерево.

    На тому дереві була золота кора, перлова роса, і сиділи на ньому дивовижні птахи. Дехто каже, що то були два голуби, а дехто — що сивий сокіл. Серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи. З дерева капала роса, а із щєї роси утворювались озера, річки та криниці.

    Але сумним був світ без людського гомону. І тоді бог зробив з глини першочоловіка. Однак глина — мертва.

    Щоб оживити людину, бог схилився до неї й просто в уста вдихнув життя.