Називалася наша річка Липа. Бо там, де випливає, поміж берегів завжди росли і ростуть старі липи. Уже як зацвітуть вони золо­тим цвітом, то вода в річці набирається того трунку¹ і несе до самого Дністра.

    Розповідають, що в Бережанах колись жили багаті па­ни. Людськими руками вони збудували собі замок, який зі всіх сторін омивала річка. Що то за скупе було панство! Але, як кажуть люди, до часу глечик воду носить.

    Розвідали про золото тих панів вороги, напали на за­мок і стали вимагати викуп. Облогу замку тримали дов­го, і пани врешті згодилися дати відкупного. Як воно там було, не знаю, але розповідали старі люди, що нападни­ки цілий день те золото рахували і до мішків складали. А мішки склали на віз і з тим від'їхали.

     По дорозі видалося їм, певно, що того мало. Вони вер­нулися назад, раптово напали на замок і цілком його зни­щили. Але народ зібрався і дав їм поза вуха. Нападники з тим золотом накивали п'ятами, а люди за ними. Тільки віз із золотом в'їхав на місток через Липу, то полетів ка­менем у воду. Бо міст був підрізаний. Булькнуло панське добро в річку. Забрала його собі Липа, щоб не віддати ні­кому. Бо через золото на землі найбільше біди.

      Засвітилася Липа жовтим блиском і понесла з водою… Ще довгі роки то тут, то там знаходили люди в річці золо­то. З того часу називають річку Золотою Липою.

1. Трунок – п'янкий запах.