Кошеня і мишка були вели­кими друзями і гралися завж­ди разом. Якось, коли кошеня, награвшись, повернулося до­дому, його мама кішка відчула приємний запах.

— Чим це від тебе пахне? — запитала кішка.

— О, мамо, то запах мише­нятка. Я часто граюся з ним, — відповіло кошеня.

— Як підеш гратися з мишеням наступного разу, клич його здалеку й голосно, аби я могла почути і заховатися десь побли­зу, — сказала кішка з хижим і хитрим виглядом.

— Ви якось казали мені, мамо, що мишка дуже смачна, а в нас зараз нічого їсти. Я зроблю все так, як ви сказали, щоб ми спіймали мишку, — запевнило кошеня.

    Повернувшись додому, мишка мусила відповісти на запитан­ня своєї мами.

— Що це за неприємний запах? — поцікавилась миша.

— О, то запах одного кошеняти. Ми з ним товаришуємо і гра­ємось разом, — щиро відповіла мишка.

     Ой, як налякалася і розсердилася мама-миша!

— Та ти хіба не знаєш, що це наш смертельний ворог? — за­питала вона малу мишку.

— Ой, мамо, не знала! — скрикнула мишка. — Я скажу тому кошеняті, що більше не буду з ним дружити і не піду з ним грати­ся, як воно мене покличе.

    Наступного ранку кошеня швиденько побігло до знайомого куточка і почало кликати мишку:

— Мишко, мишко, іди-но гратися зі мною!

Мишка не забарилася з відповіддю:

— Більше я з тобою не гратимусь! Як не мудруй, а тобі мене не обдурити. Ти, мабуть, і не здогадуєшся, що я знаю про наказ твоєї мами. Але моя мама мені теж дещо порадила! І з цієї миті нашій дружбі край!

     Отак довір'я й доброзичливість зміцнюють дружбу, а хитрість і злість руйнують її.