Над озерами, річками,

на полянах лісових,

на стрімких високих горах,

на просторах степових, —

де лише сіріє стежка

або вкрився збіжжям¹ лан,

скрізь розкидались оселі

наших прадідів слов'ян².

Оселялись цілим родом:

що людина, як одна?!

Кревні³ люди рід складали,

кревні роди — племена.

Наймудріший і найстарший

цілим родом керував,

видавав щодня накази,

правив, милував, карав.

Кожне плем'я мало князя,

князь судив, водив на бій,

першим був він у відвазі

і у мудрості своїй.

А коли ставав нездатним

до ладу і боротьби,

віче⁴ іншого на князя

вибирало без журби.

На річках, високих горах,

серед багон⁵ і болот

городи, міцні твердині,

будував собі народ.

Коли ворог йшов війною,

метушилось все, як рій,

замикалися ворота,

починався лютий бій.

Бились, кидали каміння,

крізь паркан окріп лили,

попіл кидали у очі,

гострі кидали коли...

...Ось і ворога відбито.

Все минуло: гнів і жах...

Кревні плачуть над борцями,

що звалилися в боях.

І дають їм у могилу

зброю, вбрання і харчі,

щоб вони не знали лиха,

на тім світі живучи.

На сумних могилах тужать

і справляють тризну⁶ там,

і несуть на сизі гори

жертви праведним⁷ богам.

Але все поволі, тихо

тоне в річці забуття,

і на березі зеленім

квітне радісне життя...

                  (1920 рік)

1. Збіжжя — тут: зернові рослини.

2. Слов'яни — тут. близькі за походженням і мовою народи, які жили колись на території України.

3. Кревний — рідний.

4. Віче — народні збори.

5. Багно — болотисте місце, трясовина.

6. Тризна — тут: поминальний обід на честь померлого.

7. Праведний — тут: справедливий.