Це Андрійко-Неумійко.

Ну й хлопчина! Ну й мастак!

В школі, вдома — скрізь у всьому

Завжди в нього все не так.

Починає, поспішає,

А виходить на одне:

Наш Андрійко-Неумійко —

Що не візьме — те не втне.

В зошит білий ляпка сіла.

Що робить йому тепер?

Став завзято витирати —

Дірку в зошиті протер.

Став він хату підмітати —

Та ще дужче насмітив.

Взявся, діти, посуд мити —

Склянку з блюдечком розбив.

Десь поділись, загубились

Гудзики на комірці,

Став ладнати, пришивати —

Зшив з сорочкою штанці!

У Андрійка-Неумійка

Молоток є і гвіздки.

Він до діла Взявся сміло —

Бац!.. На пальцях — синяки.

Став санчата фарбувати,

Фарбу й щіточку приніс —

Сині в нього руки й ноги,

Навіть вуха, навіть ніс.

Він картинку Із «Барвінка»

Для газети вирізав.

— Ой, загине скатертина! —

Братик плачучи сказав.

От Андрійко-Неумійко

Клеїть змія-летунця.

Клеїть змія — не уміє,

Сам прилип він до стільця.

Взяв лопату і копати

Він круг яблуньки почав. —

Ой Андрійку-Неумійку,

Ти ж коріння порубав!

На ялицю шпаківницю

Він повісити поліз,

Та злякався і зірвався,—

На ялиці сам повис.

Вудку взяв і розмотав

Комарі гудуть: зу-зу!

Наш Андрійко-Неумійко

На гачок спіймав... козу!

Ось Андрійко-Неумійко

Юшку з риби став варить

Вкинув зілля, рибку з сіллю,

А води... забув налить.

І дівчата, і хлоп’ята

По гриби пішли у ліс.

Наш Андрійко-Неумійко

Заблудив між трьох беріз!

Із Андрійка-Неумійка,

Прикладу ви не беріть,

Бо Андрійку-Неумійку

Трудно буде в світі жить!