Вітько-третьокласник

крокує¹ додому героєм таким,

що й не снилось нікому.

Аж раптом Вітькові назустріч — першак.

Всміхнувся Вітько промовив:  — Так-так! —

І, випнувши² груди, підходить до нього:

— Гей, ти! Треба старшим давати дорогу! —

І хлопця малого портфелем як лясне!

Аж всівся на землю малий першокласник.

Вітько реготнув³:

— Так і треба, щоб знав! —

І далі по вулиці покрокував.

Іде і пишається подвигом власним.

Аж раптом назустріч йому — семикласник!

Від жаху герой, мов листок, затремтів —

і в перше ж парадне стрілою влетів.

Тремтять його руки, тремтять його ноги...

— Чого ти злякався? — питаю у нього.

— Та просто я чемний, — Вітько відказав,—

тож старшому хлопцю дорогу і дав...

1. Крокує — іде.

2. Випнувши груди — виставив вперед.

3. Реготнув — засміявся.