про виникнення писемності

Походження термінів «прийменник» і «сполучник» «прозоре».     Прийменниками називають службові слова, що стоять при іменниках або при займенниках: у книжці, з книжкою, у ній, з нею.   Сполучники сполучають однорідні члени речення та частини складно­го речення: казки й легенди; Приказка навчає мудрості, а загадка роз­виває мислення. .   Частки додають словам: • відтінків (на­віть я встиг, саме він, знав же, майже дочитав);

Лексика — сукупність слів певної мови.   Лексикологія — розділ науки про мову, що вивчає наявні в мові слова. Усі слова, крім службових, мають лексичне значення.   Лексичне значення слова — зміст слова; те, що воно означає. Цибатий — з довгими ногами. Цибатими також називають довгоногих птахів (лелеку, журавля, чаплю).   Розрізняємо лексичне й граматичне значення слова, оскільки граматичне значення слова вказує на ознаки частини мови, до якої воно

Текст поділяють на речення, щоб відокремити одну думку від іншої.   Речення складаються зі слів, пов'язаних між собою за змістом і гра­матично (за допомогою закінчень або прийменників і закінчень). Сестра, попросити, я, заварити, зелений, чай, із, квіти, жасмин. Якщо запис містить слова, між якими немає грама­тичного зв'язку, тоді його не можна вважати реченням, це набір слів.   Сестра попросила мене заварити зелений телефон із квітами жасмину. Якщо слова

Опис — висловлення, у якому описують ознаки предмета. У тексті-описі можуть бути як ознаки всього предмета, так і його частин. До опису можна поставити питання який? яка? яке? які?   Зазвичай опис має таку будову: • вступ (інформація про предмет, який будуть описувати); • основна частина: колір, форма, розмір, матеріал предмета, запах та ін.; • кінцівка: враження від предмета, оцінка предмета.   Описи предметів створюють у науковому та художньому стилях. • У

науково-художнє оповідання, як у давнину виправляли помилки на письмі

про доречність іншомовних слів у мовленні

корисні поради, як працювати з літературними творами

Мова — основний засіб спілкування між людьми. Вонавідіграє важливу роль у житті суспільства, адже за її допомогою люди знайомляться, спілкуються, виховують дітей, навчаються, працю­ють, розважаються та ін. Мова безпосередньо пов'язана з мисленням. Справді, свої думки ми передаємо, використовуючи слова та речення. Як основний засіб спілкування, мова допомагає людям формувати й висловлювати думки, пізнавати світ та об'єднуватися в родину й сус­пільство.   За приблизними

ПАРОНІМИ — це слова, які близькі за звучан­ням, але різні за значенням і написанням. Пароніми не однакові за звучанням, їх не слід плутати з омонімами. Словники паронімів допомагають розрізнювати значення близьких за звучанням слів.   Військовий // воєнний Військовий — який стосується війська. Військовий лікар, військова техніка, форма. Воєнний — який стосується війни. Воєнний час. Дружний // дружній Дружний — який відбувається

Текст — це група речень, об'єднаних за змістом і граматично. Змістову єдність тексту забезпечує наявність у ньому теми й головної думки.   Сипуха може літати майже безшумно. Це вміння дає їй змогу чути найтонші зву­ки, які подає здобич. А полює вона на гри­зунів, що ховаються в густих заростях. Тема тексту — те, про що в ньому йдеться (відомості про сипуху). Головна думка тексту — те, чого текст навчає, що автор хотів ним донести (чому сипуха безшумно

1) Вимов слово вголос. 2) Назви послідовно звуки і побудуй звукову модель. 3) Поділи слово на склади. 4) Визнач наголошений склад і познач наголос. 5) Запиши слово буквами. 6) Назви голосні звуки і букви, якими вони позначені. 7) Назви приголосні звуки і букви, що їх позначають. 8) Полічи і запиши, скільки в слові звуків, скільки букв.     

науково-художнє оповідання про мову

науково-художнє оповідання про мову

про фольклорні жанри

складаємо сенкан

В українській мові дзвінкі приголосні в кінці та в середині слова вимовляються дзвінко. Якщо виникає сумнів, яку букву писати, то слід змінити слово чи дібрати таке споріднене, щоб після невиразного при­голосного був голосний, наприклад: гриб — грибок, дуб — дубок.   Звук [г] перед глухим приголосним вимовляється як [х]. Вимовляємо Перевіряємо Пишемо ле[х]ко легенько легко кі[х]ті кіготь кігті ні[х]ті ніготь нігті   Глухі приголосні

про наголос...

фразеологізми — це влучні усталені вислови...

Прикметники змінюються за відмінками. Прикметник завжди стоїть у тому відмінку, що й іменник, із яким він пов'язаний.   Таблиця відмінювання прикметників. Від­мінок Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід Н. (який?) добрий (яка?) добра (яке?) добре Р. (якого?) доброго (якої?) доброї (якого?) доброго Д. (якому?) доброму (якій?) добрій (якому?) доброму Зн. як Н. або Р. (яку?) добру (яке?) добре Ор. (яким?) добрим (якою?) доброю

Числівники – слова, які називають кількість предметів або поря­док їх при лічбі, називаються числівниками. Числів­ники відповідають на питання скільки? (п'ять, двадцять один) і який? котрий? (дванадцятий, сорок третій).   У числівниках, що закінчуються на -дцять, -десят або -сот знак м'якшення в середині слова не пишемо: дев'ятнадцять, п'ятдесят, шістсот.   Числівники сорок, дев'яносто і сто при змінюванні мають закінчення -а.   При відмінюванні числівників

Займенники — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називають їх. У мовленні іменники часто замінюють займенниками, наприклад, іменник друг можна замінити займенником він. Наприклад: іменники учень, учениця, вікно, учні можна замінити займенниками він, вона, воно, вони; прикметники солодкий, солодка, солодке, солодкі — займенниками такий, така, таке, такі; числівники чотири, шість — займенниками стільки, скільки. Займенники

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Суфікс — це частина слова, що стоїть між коренем і закінченням та надає словам нового значення.   Суфікс може надавати словам нових відтінків у значенні, найчастіше пестливості (зірка — зіронька, мала — малесенька, дитина — дитиночка, баба — бабуся, хліб — хлібець) або згрубілості (вовк — вовчище,

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Префікси стоять на початку основи й надають словам нового значення. Префікс — це частина слова, яка пишеться зі словом разом. Попросити пробачення — пробачатися. Сказати «добрий день» — привітатися. Сказати «до побачення» — попрощатися. Лити воду на квіти — підливати. Сказати