БАБИНЕ ЛІТО (народна легенда)     Восени багато роботи для жінок. Не встигне жінка вибрати цибулю і часник, як вже квасоля проситься – тріскають стручки і показують білі зуби. А кукурудза, буряки, картопля... А сливи, яблука, груші! Треба ж назбирати і грибів, ожини, горіхів.     Та що там казати: роботи по вуха. Бо й треба посадити, пересадити, розсадити... Зібрати, перебрати, перекласти, висушити, змолотити, очистити, поскладати, дозбирати... Зима спитає,
...
Переглядів: 27
21.03.2021 -
    Дружок ходив у гості до рибок. Вечорами він при­ходив до озера й дивився, як вони граються. А часом і сам плавав із ними, та тільки так, щоб не намочити носа. Дуже йому не подобалося носа мочити.      Був тихий літній вечір. Місяць відбивався у воді, дерева шелестіли листочками, Дружок дивився, як рибки ганяли одна за одною, і тихенько радів.  І тут одна рибка вистрибнула з води, вдарила хвостом по воді, і бризки полетіли просто на носа Дружку!
...
Переглядів: 98
20.03.2021 -
    Серед поля стоїть маленька хатина. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.    Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони схова­лися в хатинці й дивилися, як з неба ллє мов з відра.      Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.      Одежа на ньому була мокра як хлющ1. Він тремтів од холоду.
...
Переглядів: 42
20.03.2021 -
    Безліч риб живе у Балтійському морі. Є там оселедець, камбала, тріска, лосось, вугор, салака — усе не перелічиш. Живуть вони спільно, плавають великими  косяками, по тисячі голів, а водять ті косяки самці найспритніші.     Є у риб і своя мова, тільки вона не схожа на людську, тому що розмовляють риби за допомогою хвоста. Така розмова зрозуміла лише риб'ячому племені. Є у риб і свої сторожі. Заледве такий сторож зачує погане, він відразу подає знак і
...
Переглядів: 29
14.03.2021 -
   От і осінь вже чаклує у лісі. Відгуло, віддзвеніло лагідне літо. Тихо над Тясмином, сумно. Раніш, було, аж у вухах лящало від пташиного щебетання, а зараз лише коли-не-коЛи промайне якась зграйка, неголосно між собою перегукуючись, і знову тиша... Хіба що ворона ні сіло ні впало над вухом каркне. Та так голосно, що у бідних пічкурів аж душа в п’яти. Або сорока помітить мене з вудочкою, вмоститься недалечко й починає свої лісові новини з подробицями переказувати. А коли
...
Переглядів: 33
14.03.2021 -
  Ще ховаються по байраках1 сірі брили злежаного снігу. Уночі морозець притрушує білою пудрою зелене листя осо­ки на болоті, а вже красується золотими сережками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах випинаються молодими соковитими стрілами трави.    У таку пору я поспішаю в ліс. Поспішаю в гості до самої весни.    Ранок теплий, сонячний. Дихає свіжістю земля. Сльозять­ся крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. Ліс живе передчуттям зеленої повені листя і
...
Переглядів: 70
6.03.2021 -
   Весняний ранок дихає ранньою прохолодою і свіжістю. Але зачарована земля ще в полоні зими. Та незабаром засміється ласкаво сонечко. Його лагідне проміння розбудить усе навколо. Забринять краплинками сліз бурульки. Заплачуть, прощаючись із зимовою холоднечею, сніги. Задзюрчить життєрадісний, пустотливий струмок. Задзвенить він, наче срібний дзвіночок, вітаючи березень-водограй.    Від ласкавого дотику золотого проміння прокинеться красуня-берізка. Заблищать кришталеві
...
Переглядів: 111
6.03.2021 -
   Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники1-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Дізналися про це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили міс­то з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їх візьмуть у полон чужинці, і вирішили вря­туватися, утекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.     Та
...
Переглядів: 40
5.03.2021 -
    Колись в давнину тут, де Дністер тече, плюскотів собі маленький безіменний струмок, а вздовж нього подекуди жили люди. Були серед них мисливці, хлібороби. I вели вони свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то, щоб не збитися з ліку, кожний день позначали на піску, щоб був на березі струмка, мітками. Що не день нова мітка. По них вони знали, скільки днів лишилося, наприклад, до весни.      Але одного разу струмок розлився
...
Переглядів: 38
5.03.2021 -