Покликав Березень до себе в гості Квітня. Квітень поїхав возом, та мусив додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати. На другий рік знову поїхав Квітень у гості до Березня, та вже не возом, а саньми. А Березень пустив тепло. Сніг розтанув, скрізь вода та грязюка — знову мусив вернутися Квітень.      Зустрівся він з Травнем та й скаржиться: — Скільки вже разів зриваюся їхати до Березня в гості та ніяк не доїду, — ні возом,

    Жили собі на світі двоє мишенят — Круть і Верть, та півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки те й зна­ли, що співали й танцювали, крутилися й вертілися. А півник рано-ранесенько прокидався, спочатку всіх піснею будив, а  потім до роботи брався.      От якось підмітав півник подвір'я і побачив на зелі пшеничний колосок. — Круть, Верть! покликав Півник, — гляньте, що я знайшов! — Треба його обмолотити. — А хто молотитиме?

віршики звуконаслідування для дітей 

    Всё утро пахал мужик своё поле. А в полдень сел перекусить, что из дому принёс. Картошку варёную с солью да с луковкой съел. Потом за воду с хлебом при­нялся. Мякиш сжевал, корочку бросил. И опять за работу. Увидел это паук, обхватил лапками корочку и поволок прочь. Стояла на краю поля берёза, паук с корочкой на вершину забрался. Сел на ветку, длинную паутинку вниз свесил. Тут поднялся ветер, закружил паутинку и паучка с ней. Летит паутинка всё выше и выше... И

     Случилось как-то раз одному самураю1 заночевать в простой крестьянской хижине. Постелил ему крестья­нин постель и спрашивает: —  Не прикажет ли господин прикрыть его чем-нибудь на ночь?     Самурай ему гордо ответил: —  Это вы, мужики, привыкли в тепле нежиться. А я – воин! Мне случалось ночевать в поле в любую по­году. Мне ли бояться ночного холодка!     Под утро ударили заморозки. Проснулся самурай, зуб

    У царя была дочь невиданной красоты и необыкно­венного ума. Много женихов приходило просить её руки, но ни один из них не мог сравниться умом с царевной. И тогда царь объявил по всем землям, что выдаст дочь за того, кто загадает ей три загадки, которые она не сумеет разгадать. Но и в других царствах-государствах не нашлось достойного жениха. Про необыкновенную царевну услышал пастух с Карпатских гор. — Что за диво живёт в царских палатах? А вдруг я перехитрю её и возьму

Изложение 1.    Старый солдат шёл на побывку1. Притомился в пути, есть хочется. Дошёл до деревни, постучал в крайнюю избу: — Пустите отдохнуть дорожного человека!     Дверь отворила старуха. — Заходи, служивый. — А нет ли у тебя, хозяюшка, перекусить чего?     У старухи всего вдоволь, а солдата поскупилась накормить, прикинулась сиротой2. — Ох, добрый человек, и сама сегодня ещё ничего не ела. Нечего! — Ну нет так нет,

    Наговорили злые люди-завистники князю Владими­ру на старого богатыря Илью Муромца, будто похвалял­ся Илья выжить князя из Киева и на его место сесть. Рассердился Владимир и приказал заточить Илью в тюрьму подземную, в погреба глубокие. Не поспорил Илья с князем. Попрощался со своим конём любимым, Бурушкой косматым, и дал увести себя в подземелье сы­рое, холодное, тёмное.     Плохо пришлось бы там богатырю. Да, к счастью, по­жалела его княжна молодая,

    В одного чоловіка був кіт старий, що вже нездужав і мишей ловити. От хазяїн і думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, — нехай у лісі ходить». Узяв його та й вивіз у ліс. Покинув його, а сам поїхав.     Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — Що ти таке?     А він каже: — Я — пан Коцький.     Лисичка каже: — Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку

Скажи ж мені, моя мати ...

Переклад з англійської Олександра Тереха.      Жила собі жінка з малим сином. Хатина їхня стояла на косогорі — місце дике, безлюдне; вище — скелі та каміння, нижче — болото, ні душі живої поблизу. Тож не дивно, що там водилося чимало і гномів, і ельфів, і фей. Як тільки стемніє, виходили вони зі своїх схованок. Живучи тут, удова багато чого набачилась і наслухалася ночами як танцюють під самим вікном мандрівні вогники і як перемовляються в дубовому гаю

Переклад з німецької Сидора Сакидбна    В одного чоловіка було три сини — два розумні, а третього прозвали дурником, зневажали його, висміювали і кривдили за всякої нагоди.    От якось старший син пішов у ліс нарубати дров. На до­рогу мати дала йому смачного пирога і пляшку вина, щоб він там не був голодний і мав чим запити. У лісі він здибав малого сивого чоловічка, що чемно привітався й сказав: — Дай мені шматок пирога, що в торбі у тебе, і ковток того

Переклад з російської Наталі Забіли        Жили собі чоловік із жінкою, і мали вони трьох дочок. Усі три були красуні. Старші дві — ледарки та чепурухи, все б їм тільки сидіти та прихорошуватися. А третя, найменша, Оленочка — працьовита й скромна.     Про все турбується Оленочка: і в хаті прибере, й обід приготує, і город прополе, і води принесе. З батьками вона була лагідна, до людей привітна. Любили її батько з матір'ю більше всіх

Ой за горою, за кам'яною...

легенда про походження річок Дніпра і Десни

Пішов дід до моря ловити рибу. Ловив, ловив, нічого не зловив, тілко одну рибку золоту. Рибка каже: — Діду, пусти мене. Що схочеш, то будеш мати. Лиш прийди і скажи: «Рибко да рибко!» Я прийду і дам тобі, що ти хочеш. Пустив її дід. А на другий день прийшов до моря і каже: — Рибко да рибко! Припливла рибка та й питає: — Чо’ ти хочеш, діду? — Я хочу, щоб ми з бабою добре жили і все, що треба, мали. — Добре, діду, будеш мати. І попливла рибка. А дід