оповідання про те, як добре слово допомогло дівчинці Олі

оповідання про найсмачнішу страву Сашка

оповідання про щедру Катрусю та здивованого Дениса

оповідання про те, як Тарасик, Миколка і Тетянка милувалися лісовими квітами

літературна казка про цінність книжок 

оповідання про дружбу 

коротка розповідь про значення праці в житті людини

оповідання про Костикову бабусю

літературна казка про те, що іноді корисно промовчати

ЯК ДЗВЕНЯТЬ СНІЖИНКИ оповідання про сніжинки

КОРОЛЬ ДАНИЛО легенда про правителя Галицько-Волинської держави

оповідання про місто Київ

ҐАВЕНЯ І СОЛОВЕЙ байка про рідне: слово, пісню

ЛИСИЦЯ І ВОРОНА байка про те, щоб не вестися на улесливість чи образи

БАЙКА ПРО БАЙКУ літературна байка Івана Франка про рідну мову

ГОДИННИКОВІ КОЛЕСА літературна притча про чесність, мир і любов

    Перший місяць осені — вересень. Тихі, задумливі верес­неві дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у вечірній і нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово туман зникає, розсіюється. Підніма­ється сонечко й обігріває землю.     Нерідко початок вересня дивує своїм теплом, яскравістю, здається, що літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, та воно вже не таке гаряче, як улітку, а

    Зустрічає вівця козу з дитинчам та й каже: — О, яке гарне в тебе ягня. — Не ягня, а козеня, — поправляє коза. — А хіба не в усіх однаково діти називаються? — питає вівця. — Ні. У тебе — ягня, в мене — козеня, в гусочки — гусеня, в кішечки — кошеня... — О-о, я так і не вимовлю. А в корови — коровеня? — Ні-і, теля. — А в кобили — кобиленя? — Ні-і, лоша. — А в свині? — А в

   В однієї доброї, мудрої бабусі запитали: — Бабусю! Ти прожила таке важке життя, а душею залишилася молодшою за всіх нас. Чи є в тебе секрет? — Є, дорогенькі. Усе добре, що мені зробили, запи­сую у своєму серці, а все погане — на воді, яка спли­ває. Якби я робила навпаки, серце моє було б у страш­них рубцях, а так воно — рай запашний. Бог дав нам дві дорогоцінні здатності: згадувати й забувати. Коли нам роблять добро, вдячність вимагає пам'ятати

    Здибалася Лисичка з Раком. Стала собі, глядить на нього, як він помаленьку лізе, а далі давай над ним насміхатися. — Ну, та й швидкий же ти, нема що мовити! Правдивий неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз у великодну п’ятницю по дріжджі посилали, а ти аж за рік у великодну суботу з дріжджами прийшов та й ті насеред хати розілляв? — Може, коли й правда була, — каже Рак, — а тепер дуже на брехню подобає. — Овва! Значить,

27 вересня, на свято Здвиження, всі вужі, гадюки, жаби та жуки ховаються під землю у свої нори на всю зиму. Перелітні птахи з цього часу вже поки­дають рідну землю.        З цього дня життя тварин у лісі завмирає, у свої права вступає осінь, а змії перебираються на зи­мівлю до лісів із полів. Вважалося, що змій скликає до себе святий Артемон, який закриває їхні нори на замок. До святого навіть звер­талися з проханням захистити від зміїного укусу.

    Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплина роси.     «Як я тут опинилась? — думає Краплина. — Увечері я була високо в небі».     І захотілось їй знову в небо. Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка.     А там тисячі інших краплинок. Зібрались усі в чорну хмару і за­тулили Сонечко. — Чого це ви заховали мене від людей? —

    Дрімав собі лев спокійно під деревом у лісі. Рап­том де не взялась миша і побігла по його спині. Збу­дився лев і страшно зарикав, схопив мишу в лапи і тримає. — Як ти сміла мене будити? — гукнув громовим голосом на перестрашену мишу. — Заплатиш мені за це своїм життям! — Ах, пане мій і царю, — сказала покірненько перелякана миша, — прости мені ту провину. Яка тобі користь із моєї смерті?.. Будь милостив, даруй мені життя, а я тобі за це

    Жила собі одна дівчинка і мріяла вона назбирати більше за всіх папірців для крамниці, щоб усе-пре-все купити: і ляльку, і стрічку, і візочок для ляльки. Та найбільше за все вона хотіла купити собі друга, бо друзів у неї не було. Мала вона живого кролика, і дуже їй хотілося його продати.      Сидить дівчинка й чекає — коли ж із нею хто-небудь у «крамницю» пограється. А ніхто не приходить. І раптом бачить вона: йде хлопчик, а в руках у