ХТО НАЙВАЖЛИВІШИЙ літературна казка про важливість у лісі всіх його мешканців

Оповідання про дівчинку Оленку та відліт ластівок у теплі краї

оповідання про те, як мідник Петро Гельє винайшов кишеньковий годинник

оповідання про те, як Тіна помирила батьків

оповідання про те, як добре слово допомогло дівчинці Олі

оповідання про найсмачнішу страву Сашка

оповідання про щедру Катрусю та здивованого Дениса

оповідання про те, як Тарасик, Миколка і Тетянка милувалися лісовими квітами

літературна казка про цінність книжок 

оповідання про дружбу 

коротка розповідь про значення праці в житті людини

оповідання про Костикову бабусю

літературна казка про те, що іноді корисно промовчати

ЯК ДЗВЕНЯТЬ СНІЖИНКИ оповідання про сніжинки

КОРОЛЬ ДАНИЛО легенда про правителя Галицько-Волинської держави

оповідання про місто Київ

ҐАВЕНЯ І СОЛОВЕЙ байка про рідне: слово, пісню

ЛИСИЦЯ І ВОРОНА байка про те, щоб не вестися на улесливість чи образи

БАЙКА ПРО БАЙКУ літературна байка Івана Франка про рідну мову

ГОДИННИКОВІ КОЛЕСА літературна притча про чесність, мир і любов

    Перший місяць осені — вересень. Тихі, задумливі верес­неві дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у вечірній і нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово туман зникає, розсіюється. Підніма­ється сонечко й обігріває землю.     Нерідко початок вересня дивує своїм теплом, яскравістю, здається, що літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, та воно вже не таке гаряче, як улітку, а

    Зустрічає вівця козу з дитинчам та й каже: — О, яке гарне в тебе ягня. — Не ягня, а козеня, — поправляє коза. — А хіба не в усіх однаково діти називаються? — питає вівця. — Ні. У тебе — ягня, в мене — козеня, в гусочки — гусеня, в кішечки — кошеня... — О-о, я так і не вимовлю. А в корови — коровеня? — Ні-і, теля. — А в кобили — кобиленя? — Ні-і, лоша. — А в свині? — А в

   В однієї доброї, мудрої бабусі запитали: — Бабусю! Ти прожила таке важке життя, а душею залишилася молодшою за всіх нас. Чи є в тебе секрет? — Є, дорогенькі. Усе добре, що мені зробили, запи­сую у своєму серці, а все погане — на воді, яка спли­ває. Якби я робила навпаки, серце моє було б у страш­них рубцях, а так воно — рай запашний. Бог дав нам дві дорогоцінні здатності: згадувати й забувати. Коли нам роблять добро, вдячність вимагає пам'ятати

    Здибалася Лисичка з Раком. Стала собі, глядить на нього, як він помаленьку лізе, а далі давай над ним насміхатися. — Ну, та й швидкий же ти, нема що мовити! Правдивий неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз у великодну п’ятницю по дріжджі посилали, а ти аж за рік у великодну суботу з дріжджами прийшов та й ті насеред хати розілляв? — Може, коли й правда була, — каже Рак, — а тепер дуже на брехню подобає. — Овва! Значить,