Було собі двоє друзів. І дуже міцною була їхня дружба. Якось друзі посперечались у мандрівці, і один з них дав ляпаса іншому.     Останній, відчуваючи біль, але нічого не кажучи товаришеві, написав на піску: «Сьогодні мій най­кращий друг дав мені ляпаса»     Та й пішли далі мандрувати. За якийсь час вони натрапили на мальовничу місцину з чудовим озером і вирішили скупатися. Той, який отримав ляпаса, ледь не потонув, але друг

правила новорічної гри на Щедрий вечір

    Коли світ ще не було поділено на Ніч і День, коли не було в ньому Холоду і Тепла — цвіли собі квіти, росли дерева і трави, звірята могли бігати, куди їм заманеться.     Але раптом щось трапилося. Може, наша пла­нета почала надто швидко крутитися — і сонячне проміння не встигало облітати її водночас. І почало      зігрівати то один бік Землі, то другий. Так настали Ніч і День. А з ними прийшли Холод і Тепло.

    Якось лисиця захопилась полюванням і навіть не помітила, як споночіло. Вона далеко забігла від свого лисеняти, а коли повернулась до нори, його там уже не було.     Довго плакала лисиця, але сльозами горю не за­радиш. Отож пішла вона лісом шукати свою дитину. У кожного звіра, який траплявся їй дорогою, вона запитувала те саме: — Скажи мені, братику, чи не бачив ти, бува, мого синочка, лисеняти? Вовк відповів їй: — Ні, сестрице, не бачив. Кабан

Практична робота №1 1. Використовуючи транспортир, обчисліть задані напрямки (азимут). I. Від висотної позначки 151,2 м (на схід від населеного пункту Дубенець) до будинку лісника (розташований у сосновому лісі поблизу населеного пункту Клеєвичі). 68000' Від джерела Чистого до висотної позначки 151,2 м (на схід від населеного пункту Дубенець). 337000' II. Від висотної позначки 151,2 м (на схід від населеного пункту Дубенець) до школи в населеному пункті Стасове. 157000' Від школи в населеному

    Жили на світі Андрійко і Мар'янка. Життя їхнє було веселим та безжурним, бо зігрівала його лю­бов і ласка доброї, ніжної матері.     Та несподівано спіткало родину горе: занеду­жала і злягла матуся. Більше вона не підвелася, померла. Засипали неньку сирою землею, і зоста­лися діти сиротами.      Одного разу, побиваючись за матусею, Андрій­ко і Мар'янка побачили на могилі ніжну запашну квітку. Вони повірили, що то до них з'явилася

    Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому: — Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй­ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!    Засміявся лев: — Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна миш­ка — мені, цареві над звірами, в пригоді можеш стати? В якій же це пригоді? — А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе —

   В одного недоброго хазяїна був віл. Віл був роботящий, багато роботи всякої  робив, а його за все це в холодній повітці1 тримали й харчі погані давали.     Прийшла зима люта: стужа, холод, голод. — Покину я хазяїна, піду світ за очі2... Гірше не буде, — надумав віл і покинув хазяїна.     Іде віл, іде, а назустріч йому — баран. — Куди, баране, йдеш? — питає віл. — Від зими лютої тікаю, літа красного шукаю.

правила народної гри-хороводу

правила народної гри-хороводу

весела народна пісенька

народна пісня про городину для дітей

Грицю, Грицю, до роботи!...

     Жила на світі дівчина. Одного разу захотіла вона собі з бісеру намисто зробити. А бісеру в неї було багато: червоний, білий, синій, зелений.       Гарне намисто вийшло — яскраве, ошатне. Наділа його дівчина на шию — іде вулицею. Сонечко сяє, го­рять у його проміннях намистинки, переливаються.   Дивляться люди, милуються: Ну й бісер! Який гарний!      Почув це бісер, ще яскравіше заблищав від гордощів

    Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько каже йому: — Слухай, сину. Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожен день нові чоботи і щоб тобі всі люди кланялися.     Замислився син над батьковими словами й питає: — Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи примусити всіх мені кланятися?      Засміявся старий і говорить: — Дуже легко, сину. Матимеш у кожному селі

   Покликав Березень до себе в гості Квітня. Квітень поїхав возом, та мусив додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати. На другий рік знову поїхав Квітень у гості до Березня, та вже не возом, а саньми. А Березень пустив тепло. Сніг розтанув, скрізь вода та грязюка — знову мусив вернутися Квітень.      Зустрівся він з Травнем та й скаржиться: — Скільки вже разів зриваюся їхати до Березня в гості та ніяк не доїду, — ні возом,

    Жили собі на світі двоє мишенят — Круть і Верть, та півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки те й зна­ли, що співали й танцювали, крутилися й вертілися. А півник рано-ранесенько прокидався, спочатку всіх піснею будив, а  потім до роботи брався.      От якось підмітав півник подвір'я і побачив на зелі пшеничний колосок. — Круть, Верть! покликав Півник, — гляньте, що я знайшов! — Треба його обмолотити. — А хто молотитиме?

віршики звуконаслідування для дітей 

    Всё утро пахал мужик своё поле. А в полдень сел перекусить, что из дому принёс. Картошку варёную с солью да с луковкой съел. Потом за воду с хлебом при­нялся. Мякиш сжевал, корочку бросил. И опять за работу. Увидел это паук, обхватил лапками корочку и поволок прочь. Стояла на краю поля берёза, паук с корочкой на вершину забрался. Сел на ветку, длинную паутинку вниз свесил. Тут поднялся ветер, закружил паутинку и паучка с ней. Летит паутинка всё выше и выше... И

     Случилось как-то раз одному самураю1 заночевать в простой крестьянской хижине. Постелил ему крестья­нин постель и спрашивает: —  Не прикажет ли господин прикрыть его чем-нибудь на ночь?     Самурай ему гордо ответил: —  Это вы, мужики, привыкли в тепле нежиться. А я – воин! Мне случалось ночевать в поле в любую по­году. Мне ли бояться ночного холодка!     Под утро ударили заморозки. Проснулся самурай, зуб

    У царя была дочь невиданной красоты и необыкно­венного ума. Много женихов приходило просить её руки, но ни один из них не мог сравниться умом с царевной. И тогда царь объявил по всем землям, что выдаст дочь за того, кто загадает ей три загадки, которые она не сумеет разгадать. Но и в других царствах-государствах не нашлось достойного жениха. Про необыкновенную царевну услышал пастух с Карпатских гор. — Что за диво живёт в царских палатах? А вдруг я перехитрю её и возьму

Изложение 1.    Старый солдат шёл на побывку1. Притомился в пути, есть хочется. Дошёл до деревни, постучал в крайнюю избу: — Пустите отдохнуть дорожного человека!     Дверь отворила старуха. — Заходи, служивый. — А нет ли у тебя, хозяюшка, перекусить чего?     У старухи всего вдоволь, а солдата поскупилась накормить, прикинулась сиротой2. — Ох, добрый человек, и сама сегодня ещё ничего не ела. Нечего! — Ну нет так нет,

    Наговорили злые люди-завистники князю Владими­ру на старого богатыря Илью Муромца, будто похвалял­ся Илья выжить князя из Киева и на его место сесть. Рассердился Владимир и приказал заточить Илью в тюрьму подземную, в погреба глубокие. Не поспорил Илья с князем. Попрощался со своим конём любимым, Бурушкой косматым, и дал увести себя в подземелье сы­рое, холодное, тёмное.     Плохо пришлось бы там богатырю. Да, к счастью, по­жалела его княжна молодая,

    В одного чоловіка був кіт старий, що вже нездужав і мишей ловити. От хазяїн і думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, — нехай у лісі ходить». Узяв його та й вивіз у ліс. Покинув його, а сам поїхав.     Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — Що ти таке?     А він каже: — Я — пан Коцький.     Лисичка каже: — Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку