Весняний ранок дихає ранньою прохолодою і свіжістю. Але зачарована земля ще в полоні зими. Та незабаром засміється ласкаво сонечко. Його лагідне проміння розбудить усе навколо. Забринять краплинками сліз бурульки. Заплачуть, прощаючись із зимовою холоднечею, сніги. Задзюрчить життєрадісний, пустотливий струмок. Задзвенить він, наче срібний дзвіночок, вітаючи березень-водограй.    Від ласкавого дотику золотого проміння прокинеться красуня-берізка. Заблищать кришталеві

    В одній теплій та багатій країні жили могутні, жваві й хоробрі люди, що вічно сварилися, вели поміж собою війни, нікому не хотіли коритися, не признавали над собою ніякої влади і тільки сонцю високому поклонялися, тільки перед ним схиляли свої голови.     І хоч які були вони горді й могутні, та не почували себе щасливими, бо бракувало їм ладу та єдності.     Ото і з'явилася між ними Лада Прекрасна.     Легка й прозора, як світле марево, купалася вона

Одного ранку в Трулло Якось квітневого ранку — було десь близько шостої години — на автобусній зупинці у Трулло зібралося кілька перехожих. Щоб дізнатись, яка буде погода, вони подивилися на небо. І що ж вони там побачили? Майже все небо затуляв якийсь величезний похмурий предмет, котрий, наче темна хмара, нерухомо висів над передмістям на висоті приблизно кілометра. Хто заохкав, хто заахкав, а потім хтось ще й зарепетував: — Марсіяни! Цей вигук пролунав як сигнал тривоги.